Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 925/1989/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівСибіги О.М., Фролової Г.М.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Унівесітас"на постанову від 19.02.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№925/1989/14 господарського суду Черкаської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Унівесітас"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна"простягнення 227 594,50 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - Плаха А.В. (дов. від 02.07.13)

Від відповідача - Кучеренко С.П. (дов. від 05.03.15)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 01.04.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Сибіга О.М., Фролова Г.М.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Юридична фірма "Унівесітас" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" про стягнення 227 594,50 грн., з яких: 220 000,00 грн. боргу за надані додаткові послуги, 6 780,82 грн. пені та 813,68 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.01.2015 (суддя Дорошенко М.В.) задоволенні позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 у складі: Авдеєва П.В., Куксова В.В., Ільєнок Т.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "Юридична фірма "Унівесітас" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.207 Цивільного кодексу України, та не взяттям до уваги обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

03.01.2012 позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладений договір юридичного обслуговування №02-01-12, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався здійснювати абонентське обслуговування замовника, а саме надати замовнику правову допомогу з питань, передбачених п. 2.1 договору протягом терміну його дії на оплатній основі.

Згідно із п. 2.2 Договору за окремим дорученням замовника та за окрему плату, виконавець може надавати замовнику інші види правової допомоги та додаткові послуги.

Пунктами 3.1, 3.2 і 3.3 Договору сторони погодили, що за абонентське обслуговування замовник сплачує виконавцю за кожен місяць такого обслуговування плату у розмірі 8000 грн. Оплата проводиться щомісячно, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем. Щомісячно, не пізніше останнього дня розрахункового місяця, сторони цього договору складають та підписують акт виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до п.4.1 Договору його сторони передбачили, що цей договір надає замовнику першочергове право на укладання з виконавцем окремих угод на виконання останнім для замовника наступних робіт (послуг):

- при псуванні, крадіжці та інших випадках, при яких документація замовника не придатна для користування, проводити відновлення бух обліку і документації;

- одержання ліцензій, сертифікатів, патентів для замовника;

- підготовка документів, проектів документів, збір даних для вирішення питань замовника, які пов'язані з його господарською діяльністю у т.ч. щодо земельних ділянок, будівництва, участі у конкурсах (тендерах, аукціонах) тощо;

- участь у розробці проектів рішень органів місцевого самоврядування, виконавчого комітету щодо господарської діяльності замовника;

- ведення переговорів з правоохоронними та контролюючими органами та надання відповідей на їх запити;

- надання допомоги з організації та здійснення контролю за дотриманням замовником встановленого чинним законодавством порядку продажу та приймання продукції та товарів за кількістю та якістю, проводити інструктаж працівників, що відають видачею та прийманням товарно-матеріальних цінностей, про порядок оформлення цих операцій та актування у випадках нестачі, некомплектності, псування товарів та вантажів, робити висновок про законність списання матеріальних цінностей;

- підготовка за дорученням замовника матеріалів про розкрадання, розтрати, нестачі, випуск недоброякісної і нестандартної продукції, а також вживати заходів до відшкодування збитків, завданих замовнику;

- здійснення посередницьких послуг під час приватизації державного майна, потенційним покупцем якого є замовник;

- організація систематичного обліку та збереження нормативних актів, що надходять до замовника та видаються ним, створення бібліотеки юридичної літератури.

Відповідно до пункту 4.2 Договору послуги, які передбачені п. 4.1 цього договору, надаються замовнику виконавцем при умові укладення окремої угоди.

Відповідно до п.5.1 Договору цей договір набирає чинності з дня підписання та діє до розірвання за угодою сторін з попередженням за один місяць.

Відповідач листом від 25.07.2014 за №309 попередив позивача про те, що з моменту отримання ним цього листа-попередження відповідно до п.5.1 Договору, цей договір вважатиметься таким, що втратив чинність.

Позивач листом від 28.07.2014 за №20-юр-14 повідомив відповідача, що не заперечує проти розірвання договору №02-01-12 за умови оплати відповідачем рахунку за отримані додаткові послуги по цьому Договору.

Разом з листом від 28.07.2014 за №20-юр-14 позивачем надіслало відповідачу підписаний виконавцем акт виконаних робіт від 28.07.2014 та рахунок фактуру від 28.07.2014 за №26 (а. с.11 т.1) на суму 220 000 грн. за додаткові юридичні послуги по договору №02-01-12.

Відповідач акт виконаних робіт (наданих послуг) від 28.07.2014 не підписав і рахунок фактуру від 28.07.2014 за №26 не оплатив, що стало підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.2 Договору та п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України окрему угоду на надання виконавцем замовнику додаткових послуг сторони повинні були укласти у письмовій формі.

Як встановлено судами, сторони окремих угод у формі єдиного документа, підписаного сторонами, на надання в 2014 році додаткових послуг, передбачених п. 4.1 Договору, не укладали.

Що стосується наявних в матеріалах справи копій витягів з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копії заява відповідача до виконкому Черкаської міської ради про надання містобудівних умов та копії декларації про початок виконання будівельних робіт, суди обгрунтовано зазначили, що вони підтверджують надання цих витягів та декларації ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" в особі уповноваженого ним Плахи А.В. - директора ТОВ "Юридична фірма "Унівесітас" та причетність цієї особи до подання вказаної заяви, але не підтверджують здійснення позивачем вказаних у пунктах 3-5, 10 акту виконаних робіт від 28.07.2014 дій щодо збору, підготовки документів та виконання комплексу дій з внесення змін до державного реєстру, пов'язаних зі зміною площ орендованих відповідачем земельних ділянок та найменування орендаря і з подачі та реєстрації декларації в ДАБК про початок будівельних робіт. Тобто, вищенаведене свідчит про здійснення Плахою А.В. представницьких функцій щодо отримання (подання) від імені відповідача вказаних витягів, декларації, заяви, а ці послуги підпадають під п. 2.1 договору №02-01-12 щодо представництва виконавцем інтересів замовника в державних органах, органах місцевого самоврядування.

Судами також оцінені надані позивачем листи, які свідчать, що сторони вели переписку щодо вирішення правових питань відповідача, але вони не підтверджують укладення між сторонами письмових угод про надання додаткових послуг, вказаних у пунктах 3-5, 7, 8, 10 акту виконаних робіт від 28.07.2014, та виконання сторонами таких угод, оскільки з цих листів не вбачається фіксації сторонами змісту (істотних умов, передбачених ст. 901 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України) таких угод та вчинення позивачем дій з їх виконання.

З огляду на викладене, суди обгрунтовано встановили, що надані позивачем документи не можуть бути належними доказами надання ним додаткових послуг, передбачених п.4.1 Договору.

Враховуючи викладене, а також те, що інших доказів на підтвердження укладення між сторонами угод про надання додаткових послуг, передбачених п. 4.1 Договору, та виконання таких угод сторонами позивачем не надано, суди правомірно дійшли висновку про відмову в позові.

Колегія суддів звертає увагу касатора, що статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Унівесітас" залишити без задоволення.

Постанову від 19.02.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі №925/1989/14 господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Сибіга

Г. Фролова